Методи фізичного лікування в офтальмології

МЕТОДИ ФІЗИЧНОГО ЛІКУВАННЯ В ОФТАЛЬМОЛОГІІСведенія про застосування природних факторів (кліматичних, теплових, гідротерапевтичних), а також масажу при лікуванні очних хвороб були ще в стародавній медицині (у індусів). Розвиток фізики (створення гальванічних елементів, індукційної котушки) і техніки сприяли появі штучних апаратів для лікування. Російським лікарям, зокрема офтальмологів, належить пріоритет деяких відкриттів і практичних досягнень у цій галузі. Уже в 1802 р професор хірургії Московського університету Є. О. Мухін (1807) пользовал хворих при заболеваніяхглаз «електричними (гальванічними) машинами». У 1840 р наш співвітчизник Г. Крюссель доповів на засіданні Академії наук про застосування гальванічного струму при різних захворюваннях, у тому числі очних (цит. За М. А. Красовському). Крюсселем було виявлено електролітичне властивість гальванічного струму прп рубцевих змінах шкіри. У наступні роки були опубліковані спостереження І. Рклицький (1843), І. І. Кабата (1844), присвячені лікуванню різних захворювань, зокрема очних, електричним струмом. Заслуга наукового обгрунтування методу іонофорезу в офтальмології належить Крюкману (Kriickman, 1904), Вірц (Wirtz, 1908) та ін. Експериментальне обгрунтування застосування діатермії в очній практиці було дано Крюкманом і Телеманії (Kriickman, Thelemann, 1912). Піонерами впровадження діатермії в офтальмології були Саломон (Salomon 1914), Рур (Roure, 1925), Ларсон (Larson, 1927). У 1891 р А. В. Мінін запропонував для прогрівання очі лампу розжарювання з вугільною ниткою і рефлектором. Є. О. Незнамоі (1901) вперше вивчив вплив концентрованих сонячних променів при захворюваннях рогівки. Цікаво відзначити, що А. Н. Маклаков в 1889 р приписував виникнення еритеми шкіри під впливом світла вольтової дуги хімічного впливу ультрафіолетових променів. О. Ковалевський (1858) у своїй книзі про електротерапії підкреслював роль рефлекторних механізмів, т. Е. Висловлював погляди, близькі до сучасних уявлень про механізм дії фізичних лікувальних засобів. У розвитку фізіотерапії очі величезну роль зіграли теоретичні та практичні досягнення спільної вітчизняної фізіотерапії; певне значення мала організація спеціального курсу при Ленінградському інституті вдосконалення лікарів (з 1934 р) та видання посібників з фізіотерапії очі (А. А. Бєльський, 1934; М. Л. Клячко, 1955). Фізичні агенти відіграють істотну роль в загальному комплексі терапевтичних та профілактичних заходів при лікуванні очних хвороб. Як методи зовнішнього впливу, вони безпосередньо впливають на етіологічні моменти і патогенетичні механізми, а також на симптоми захворювання. У клінічній практиці застосовуються різні види фізичної терапії: преформовані (апаратурні) і природні. м. л. Клячко