Боязнь спілкування. Фобії. Методи лікування соціальної фобії.

17.12.09Боязнь спілкування. Методи лікування соціальної фобії. Боязнь спілкування. Ознаки, різновиди і методи лікування соціальної фобії. Боязнь спілкування це проблема багатьох людей, яка з'являється в самих різних життєвих ситуаціях, але іноді вона набуває систематичний характер, перетворюючись у справжню фобію. Але не кожна людина, що зазнає труднощі в спілкуванні, здатний розібратися, в чому саме полягає причина: чи то боязнь бути не зрозумілим або банальна втома. Деякі просто не бажають виставляти напоказ свої почуття і емоції, а відстоювання своїх інтересів вважають заняттям невдячним і навіть небезпечним. Замкнута і похмура особистість відштовхує оточуючих, це психологічна захисна реакція, навіть якщо вона не є усвідомленою. Зрідка страх перед людьми породжує спалахи дратівливості і гніву, тим самим змушує сторонніх не вживати більше ніяких спроб йти на контакт з «дивним людиною». Втім, соціофобією може виявитися будь товариський житель мегаполісу, який веде активне соціальне життя і зовні ніяк себе не видає, ретельно приховуючи свої внутрішні переживання. Зазвичай соціофобією намагається придушити в собі небажання спілкуватися з людьми, вважаючи, що, врешті-решт, зможе адаптуватися в суспільстві, але це заподіює йому ще більше страждань. Спілкування стає виснажливим, невирішена психологічна проблема може призвести до перевтоми і неврастенії, які згубно відбивається на роботі та особистому житті. Ознаки социофобии проявляються і зовні, наприклад, - міміка обмежена стандартним набором виразів, мінімум жестів, виключається одяг яскравих тонів, щоб не привертати увагу оточуючих. У конфліктних ситуаціях поведінка соціофобією може бути абсолютно неадекватно і непередбачувано. Існує ряд окремих ознак социофобии: боязнь критики, страх збентеження, уникнення ситуацій, що вимагають особливої ??зосередженості або психологічного напруження, боязнь начальства, боязнь ділових, в тому числі телефонних, переговорів, нових знайомств, прийняття їжі в громадських місцях, виступів перед публікою. Фізіологічні симптоми так само дають про себе знати: серцебиття, пітливість, сухість у роті, тремтіння в руках, головний біль, підвищення артеріального тиску. Завдяки таким неприємним відчуттям рідко складається кар'єра, так як створюється перешкода для успіху в будь-якій сфері діяльності. Часто соціофобією починають самостійно «прописувати» собі деякі дозволені препарати, - антидепресанти, які вільно продаються в аптеці, але після припинення їх використання симптоми повертаються знову. Для деяких людей прийом антидепресантів може бути небезпечний побічними ефектами. Вважається, що один із способів побороти свої страхи розповісти про них сторонній людині, з яким в майбутньому не тільки не доведеться спілкуватися, але й зустрічатися взагалі. Але, як правило, люди прагнуть дати суб'єктивну оцінку поведінки і вчинків не лише своїх друзів і знайомих, а й стороннім людям, якою б цікавою та інтимної не опинилася бесіда Довірчі відносини з друзями навпаки, можуть спровокувати потік критики, а розуміння може виявитися нещирим. Почуття жалості ще більше ображає і принижує гідність того, хто не звик ділитися своїми секретами. Найбільш розумний крок на шляху вирішення проблем, що виникають при спілкуванні, - консультація психолога. Спочатку фахівець постарається визначити перелік ситуацій, в яких людина відчуває найбільший дискомфорт. Усвідомлення своїх страхів і здатність зустрітися з проблемою лицем до лиця завдання складне, але це набагато важливіше, ніж виявленні причин цих страхів, а методи занурення в реальну ситуацію допомагають спільно проаналізувати поведінку та реакцію пацієнта на той чи інший подразник. Щоб позбутися від внутрішнього страху спілкування, слід, перш за все, змінити ставлення до себе; що порушення дихання, почастішання пульсу і хвилювання цілком природні для нормальної здорової людини, ніхто ні перед ким не зобов'язаний відкривати свою душу. У більшості випадків це просто не доречно, і не приносить нічого, крім розчарування. Слід розрізняти напади хвилювання і тривоги від панічного страху, а тривожність - від психічного розладу. Боязнь опинитися в центрі уваги, якщо при цьому не настає паніка, це не розлад, а всього лише індивідуальна риса характеру, наприклад, - сором'язливість. Окремі складові соціальної фобії: невпевненість і заниження самооцінки, якими страждає мало не кожен другий чоловік, та й навряд чи хто-небудь хоч раз в житті не відчував страх провалу або страх нового починання. Також ніхто не гарантує перемогу над власним страхом, якщо людина не розібрався з власними комплексами, хоча й слід визнати те, що деякі з них частина унікальної особистості. Для лікування социофобии застосовується когнітивно-поведінкова психотерапія, яка допомагає виробити соціальні навички і долати бар'єри спілкування. При медикаментозної терапії призначаються м'які антидепресанти, - оборотні інгібітори і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну так званого «гормону щастя», який сприяє гарному настрою, навіває оптимізм і допомагає справлятися зі стресовими ситуаціями. Інший метод психотерапії для подолання социофобии - тренінги впевненої поведінки, які дають можливість застосувати отримані теоретичні навички спілкування - на практиці. Автор: Софія Шевчукдля сайту therapy. by