Хронічний періодонтит: симптоми, лікування та діагностика

          Виникнення хронічного періодонтиту Найчастіше причиною виникнення періодонтиту є пульпіт, який, у свою чергу, є ускладненням вчасно не вилікуваного карієсу. Тому першопричиною виникнення періодонтиту найчастіше є карієс. Оскільки анатомічно зуби влаштовані так, що продукти розпаду бактерій (іншими словами гній) мають вільний відтік з періодонта, хронічний періодонтит тривалий час нічим себе не проявляє, хоча запальний процес постійно прогресує. Постійне запалення призводить до поступового руйнування періодонта, внаслідок чого пацієнт може втратити зуб. Хронічний періодонтит має властивість періодично загострюватися, що безпосередньо пов'язано з мікробним фактором. Поступово процес знову згасає, так що іноді захворювання може тягнутися місяцями, а пацієнт про нього може не здогадуватися аж до наступного відвідування стоматолога. Симптоми хронічного періодонтиту Тривалий час пацієнт може навіть не здогадуватися про те, що у нього хронічний періодонтит, оскільки симптоми даного захворювання довгий час не проявляються. При цьому тканини пародонту поступово руйнуються. Ось чому іноді врятувати зуб не вдається, хоча до відвідування стоматолога пацієнт навіть не здогадувався про своє захворювання. Щоб не стати жертвою запущеного хронічного періодонтиту, необхідно своєчасно звернути увагу на наявність таких симптомів: Больові відчуття в зубі, які при хронічному періодонтит виражені не так сильно, як при гострій формі захворювання, тому необхідно звернути увагу, якщо біль з'являється при накусиваніі на хворий зуб , а також якщо в зубі періодично з'являється розпирає або пульсуючий біль. Відчуття, ніби зуб раптом «виріс» і випирає з ряду, заважаючи повністю зімкнути щелепи. При хронічному періодонтит в області верхівки кореня утворюється інфільтрат, який і привід до незначного висуненню зуба з зубного ряду. Рухливість зуба, яка виникає через руйнування тканин періодонта, які вже не так надійно утримують зуб в лунці. Набряк і гіперемія ясен і слизової оболонки навколо хворого зуба. Поява на яснах свища біля хворого зуба. Хворобливість і припухлість лімфатичних підщелепних вузлів з боку хворого зуба. Оскільки досить часто при хронічному періодонтит ці симптоми виражені неяскраво, пацієнт тривалий час не звертається до стоматолога. Щоб не втратити зуб, необхідно звернутися до лікаря при появі перших же ознак захворювання. Диференціальна діагностика та різновиди хронічного періодонтиту Оскільки симптоми хронічного періодонтиту тривалий час проявляються неяскраво, іноді буває досить складно діагностувати захворювання. Тому диференціальна діагностика хронічного періодонтиту є дуже важливим питанням, яке стоїть перед стоматологом. Існує кілька видів хронічного періодонтиту: фіброзний періодонтит; гранулюючих періодонтит; гранулематозний періодонтит. Дуже важливо, щоб лікар зумів правильно диференціювати дані види, відрізняючи один вид захворювання від іншого, оскільки від цього залежить методика лікування хронічного періодонтиту. При фіброзному періодонтиті запалені і зруйновані тканини періодонта замінюються фіброзною сполучною тканиною. Захворювання тягнеться довго і протікає практично без болю. Виявити захворювання вдається тільки за допомогою рентгенівського знімка. При гранулюючих періодонтит в періодонті розростаються освіти, які викликають руйнування тканин періодонта. Грануляції можуть прорости в кістки щелепи, викликаючи утворення свищів. Ця форма періодонтиту також виявляється за допомогою рентгенівського знімка. При гранулематозному періодонтит в періодонті утворюється капсула зі сполучної тканини, яка заповнена грануляціями. Поступово гранульоми розростаються і починають тиснути на альвеолу, викликаючи її поступове руйнування. Якщо гранулематозний періодонтит не лікувати, на місці гранульоми з часом утворюється кіста, яку необхідно буде видаляти хірургічним шляхом. Виявити це захворювання можна також за допомогою рентгенологічного обстеження. Лікування хронічного періодонтиту Якщо у вас виявили хронічний періодонтит, лікування захворювання може бути як консервативним, так і хірургічним. Терапевтичні методи є більш поширеними, вони частіше використовуються в сучасній стоматологічній практиці. Лікування хронічних форм періодонтиту здійснюється залежно від виду захворювання. Всі методи лікування хронічного періодонтиту починаються з санації хворого зуба, очищення порожнини зуба і зубного каналу від каріозних пошкоджень, обробки каріозної порожнини антисептичними речовинами і подальшої пломбування. Якщо захворювання знаходиться в запущеній формі, лікар може порекомендувати пацієнту хірургічне лікування хронічного періодонтиту. Сучасні методики лікування дозволяють в більшості випадків зберегти хворий зуб, видаливши тільки пошкоджені тканини пародонту. До основних хірургічних методів лікування періодонтиту відносяться видалення зуба (найрадикальніший метод), резекція верхівки кореня, реплантації зуба, цистотомія і цістоектомія. Залежно від тяжкості захворювання стоматолог вибере найбільш підходящий і одночасно щадний метод лікування. Загострення хронічного періодонтиту При тривалому перебігу хронічний періодонтит має властивості періодично загострюватися. У момент загострення захворювання простіше поставити діагноз. Лікування загострення хронічного періодонтиту здійснюється за тією ж схемою, що й лікування гострого періодонтиту. Після розтину пульпи зуба і видалення нерва лікар створює умови для відтоку гною з кореня зуба. Після відповідного лікування зуб пломбується. Іноді буває, що загострення хронічного періодонтиту відбувається після завершення пломбування зуба. У цьому випадку лікар обов'язково повинен призначити спеціальну протизапальну терапію, а також відповідні фізіотерапевтичні процедури.